- 01.01.2014
- 06.12.2013
- 13.10.2013
22 вересня 2012 року
Поздоровляємо з першим стрибком з парашутом:
Дениса Зарубу
-
- Точний заход у центр майданчика приземлення
-
- Під аплодисменти глядачів приземляється Юрій Буліс
Коментування вимкнено на “22 вересня 2012 року”
На таких мероприятиях хотелось бы видеть наших славных воинов из местных десантников, а не спортсменов-энтузиастов.
Пан “Рыцарь”, очевидно, не зовсім орієнтується в темі, на яку пише. Стрибки десантників на обмежені майданчики та ще й у населеному пункті – це злочин. Бо скільки десантників стрибане, стільки буде й трупів.
Показові стрибки на площі міст виконують виключно спортсмени й виключно зі спеціальними спортивними парашутами, кожний з яких виготовляється, як правило, індивідуально під конкретну людину. До речі, вартість однієї парашутної системи, що на фотографії – понад 5 тисяч доларів, вона оснащена електронікою, при цьому окремі частини системи виготовляються в різних країнах. Кілька таких систем у військових є лише в Харківській ескадрільї Державної прикордонної служби.
Тому в жодному іншому місті України подібні показові стрибки зараз не виконуються – бо їх виконувати мають не десантники й не спортсмени-ентузіасти, а спортсмени-професіонали, для яких парашутний спорт є професією. А таких майже не залишилось.
Очевидно, пан “Рыцарь” и совсем не ориентируется, но дело-то в том, что служит там добрая половина контрактников, которые, по определению, и есть воины-профессионалы и кроме как “БП и ПП” заниматься ничем не должны. А системы можно за вырученные грОши от продажи БТР-ов и АН-ов купить.
Воїн-професіонал і спортсмен-професіонал – це різні професії. Вміння та навички, які необхідно мати для виконання парашутних стрибків на точність приземлення, не мають нічого спільного з підготовкою воїна-десантника. Якщо десантнику дати сучасну спортивну парашутну систему, він на 100% загине.
Тому військові спортивні команди парашутистів (в Україні залишилась одна така команда – у прикордонників) насправді комплектуються цивільними людьми, які сидять вдома, займаються нелегально бізнесом або десь неофіційно працюють, і які вдягають військову форму лише для фотографування на дошки пошани.
Якщо цікаво – ось відео з тренувань на точність приземлення жіночої спортивної команди Збройних сил США http://www.youtube.com/watch?v=vijEWLqrrwk&feature=related Що спільного ці тренування мають з підготовкою воїнів-десантників? – Абсолютно нічого. Парашутний спорт – це саме спорт у чистому вигляді (як стрибки у воду, гімнастика чи біг), навіть не військово-прикладний.
І ще зверніть увагу на техніку відокремлення від повітряного судна. Спортсмен-парашутист – це, передусім, повітряний акробат, оскільки спортивні парашути (будь які – хоч круглі, хоч сучасні “крила”) наповнюються лише в стані вільного падіння.