Іспанія та Португалія, листопад 2013 року
З настанням в Україні холодної пори року парашутисти перебираються на південь Іспанії, до Севільї. Там тепло, апельсини ростуть прямо на вулицях, по неділях тореадори б’ються з биками, а бики – з тореадорами. Поруч – Атлантичний океан. А якщо в якийсь день буде нельотна погода, завжди є чим зайнятись – зїздити, наприклад, до Португалії або влаштувати собі екскурсію до Валенсії чи Кордови.
- Старовинне містечко Рекена (Requena) в провінції Валенсія. Центральна площа
- Важко повірити, але ось по таких вулицях Рекени їздять автомобілі. Щоправда, всі вулиці з одностороннім рухом
- Санта-круз-де-Мудела (Santa Cruz de Mudela) – місто й муніципалітет у складі провінції Сьюдад-Реаль (автономне співтовариство Кастілія-Ла-Манча)
- На вулицях Кордови (Córdoba) – міста, заснованого ще за часів панування Риму
- Міст через Ґвадалквівір побудований маврами в 719 році
- Спортивний аеродром “Ла Хуліана” поблизу Севільї
- Наш готель
- Фіона – улюблениця всієї дропзони. Найбільше вона полюбляє контролювати укладання парашутів і збирати розкидані по ангару гумові кільця, що слугують для фіксації строп
- Португалія. Узбережжя Атлантичного океану
- Кінець листопада, але апельсини в Португалії ще зелені
- місто Уельва (Huelva) – центр однойменної провінції на березі Кадіської затоки біля місця впадіння річок Одіель і Тінто
- Порт в Уельві
- Архітектура андалузського міста Кадіс (Cádiz) типова для південної Іспанії
- Кадіс був заснований фінікійцями в 1100 році до н.е. й претендує на звання найстаршого міста Європи
- Площа Іспанії в Севільї (Sevilla) – столиці Андалузії, заснованій, за переказами, міфічним Гераклом
- Парк Марії Луїзи в Севільї
- Легендарна арена для бою биків у Севільї – на площі перед нею оперний дон Хозе вбив Кармен
- Севілья. Театр Лопе де Вега
- Вежа Хіральда вважається символом Севільї
- Валенсія (Valencia) – столиця однойменної автономної області
- Місто мистецтва й наук – витвір архітектора Сантьяго Калатрава, спорджений у Валенсії на осушеному дні річки Турія
Фотографії Ганни Путіліної та Володимира Бойка