Авіаспортцентр ім. Валентини Закорецької

15 вересня 2013 року на аеродромі «Мензелінськ», що неподалік російського міста Набережні Челни, відбулась подія, на яку не один рік чекали спортсмени-парашутисти: було піднято прапор перших міжнародних змагань з парашутно-атлетичного багатоборства – спортивної дисципліни, яка поєднує стрибки з парашутом на точність приземлення, плавання та легкоатлетичний крос. У змаганнях взяли участь багатоборці з Австрії, Казахстану, Росії та України. Нашу державу на чемпіонаті представляла команда Авіаційно-спортивного центру ім. Валентини Закорецької.

До кінця 80-х років ця спортивна дисципліна йменувалась «парашутне багатоборство», містила також стрільбу з малокаліберної гвинтівки і була базисною для парашутного спорту в Радянському Союзі та країнах центральної Європи. Але з середини 90-х парашутний спорт, передусім ті його дисципліни, що вимагають від спортсмена доброї фізичної форми, став занепадати. Натомість стрімкого поширення зазнали розважальні стрибки з парашутом, а замість авіаційно-спортивних клубів стали рясно виникати дропзони – тобто комерційні заклади, створені для отримання прибутку від надання послуг парашутистам-аматорам.

Цей цілком природний процес був спричинений появою електронних страхувальних приладів та застосуванням нових матеріалів і технологій у виробництві парашутних систем. Стрибки з парашутом стали значно безпечнішими, а їх виконання вже не потребувало від парашутиста спеціальної фізичної підготовки – тільки грошей для оплати послуг дропзони.

Втім, останніми роками намітилось чітке розмежування між парашутистами-аматорами та парашутистами-спортсменами, а такі дисципліни, як класичний парашутизм, купольна парашутна акробатика й парашутно-атлетичне бага-тоборство отримали «друге дихання», чому немалою мірою сприяє перспектива включення парашутного спорту до програми Олімпійських ігор. Останнім часом у Російській Федерації з парашутно-атлетичного багатоборства щороку поводяться національні чемпіонати, кубки та змагання місцевого рівня; починаючи з 2009 року парашутно-атлетичне багатоборство активно розвивається в Україні, передусім – на базі Авіаційно-спортивного центру ім. Валентини Закорецької.

Тож цілком закономірною стала пропозиція Росії про включення парашутно-атлетичного багатоборства до програми FAI (Міжнародної федерації з авіаційних видів спорту), що дало б можливість проводити чемпіонати світу під егідою цієї поважної організації. На початку 2013 року Міжнародна парашутна комісія FAI на своєму засіданні схвально поставилась до ініціативи російських спортсменів, висунув навзаєм стандартну вимогу: провести тестові міжнародні змагання, по суті – неофіційний чемпіонат світу з парашутно-атлетичного багатоборства. Якщо в цих змаганнях візьме участь не менше 5 команд з 4 країн, у такому разі Міжнародна парашутна комісія FAI розгляне звіт суддівської колегії й на своєму наступному засідання винесе на обговорення питання про включення дисципліни до програми FAI.

Ось такі тестові міжнародні змагання й було вирішено провести на аеродромі «Мензелінськ» в Республіці Татарстан, ідеально пристосованому для організації змагань з парашутного спорту найвищого ґатунку.

Драматично складалась поїздка на ці змагання для української команди. Весь сезон спортсменів переслідували травми, тим не менш, команда наполегливо готувалась до неофіційного чемпіонату світу, який мав стати переломним моментом у розвитку улюбленої дисципліни. Авіаспортцентр ім. В.Закорецької планував виставити дві команди – жіночу (за правилами змагань, склад жіночої команди – 2 особи) та чоловічу (у складі 3 спортсменів). Для виконання стрибків на точність приземлення були придбані нові парашути й спортсмени вирішили провести навчально-тренувальні збори з 5 по 8 вересня в Коктебелі, на легендарній горі Узун-Сирт (гора Климентьєва) – батьківщині вітчизняного планеризму.

Це було тим доречніше, що 8 вересня 2013 року на розташованому на цій горі аеродромі спортивний клуб «Пара-Крим» проводив урочисті заходи з нагоди 90-річчя перших польотів. У Коктебель прибула авіаційна еліта України – генеральні конструктори, директори авіаційних підприємств, льотчики, планеристи, парашутисти, пілоти надлегких літальних апаратів тощо.

Наступного дня після урочистостей спортсмени-парашутисти продовжили свої тренувальні стрибки. Але трапилось непередбачуване. Один з гостей свята, заслужений тренер України з парашутного спорту, колишній рекордсмен світу, попри свій 77-річний вік вирішив також виконати стрибок з парашутом. Після довгих умовлянь керівника спортклубу “Пара-Крим” він таки домігся свого – ветерану було видане так зване «студентське» крило, розраховане на початківців.

Покинувши борт літака разом зі спортсменами, гість авіасвята спочатку дотримувався вказівок, отриманих під час передстрибкового інструктажу. Але на висоті приблизно 50м раптом вирішив пригадати молодість, грубо порушив правила безпеки, розвернув купол по вітру й полетів у ту зону, де члени команди здійснювали приземлення на датчик автоматичної вимірювальної системи. На висоті біля 10м 77-річний парашутист зіткнувся з парашутисткою, вся увага якої була зосереджена на розміщеному на поролоновому маті «електронулі». Куполи склались і обидва парашутисти впали на землю.

На щастя, спортсменка не зазнала серйозних травм і наступного ранку була виписана з лікарні додому. Але їхати на змагання в Татарстан вона вже не могла через численні забої. Також з нею залишився вдома і її чоловік – член чоловічої команди. Таким чином, через недисциплі-нованість заслуженого тренера України, в єдиній в державі команді з парашутно-атлетичного ба-гатоборства залишилось лише два “працездатних” чоловіки й команда вирішила відмовитись від поїздки в Мензелінськ, повідомивши про те, що трапилось, організаторів змагань.

Одначе наступного дня спортсмени змінили своє рішення. Як виявилось, через організаційні негаразди команди з Польщі, Білорусі, Румунії та Чорногорії в Мензелінськ так і не прибули. Заявки на участь у змаганнях подали лише Австрія, Росія та Казахстан. Тож у випадку відсутності української команди умови FAI не виконувались і проведення тестового чемпіонату світу втрачало сенс.

Таким чином, українцям треба було їхати за будь-яких обставин і обов’язково втрьох – лише в такому разі би вважалось, що в змаганнях взяли участь команди з чотирьох країн. Але після інциденту в Коктебелі відправитись у дальню путь могли лише два спортсмени-чоловіки. Тоді для порятунку ситуації до складу команди був включений ще один учасник з числа резерву, який, щоправда, ані стрибати з парашутом, ані бігати не міг через недавню травму ноги.

Враховуючи, що й капітан команди серйозно травмував на тренуваннях руку, ситуація виглядала досить безрадісною. Тим не менш, було прийнято єдине можливе рішення: їхати в Мензелінськ повним складом чоловічої команди й подавати заявку на участь у змаганнях, а якщо хтось із спортсменів за станом здоров’я не зможе взяти участь у тій чи іншій вправі – правила змагань дозволяють такому учасникові відмовитись від виконання цієї вправи. Щоправда, у такому разі команді за відсутнього учасника буде нараховуватись «баранка», тобто мінімальний результат. Але це врятує статус перших міжнародних змагань з парашутно-атлетичного багатоборства й відкриє подальшу перспективу для розвитку цієї дисципліни.

Власне, так і відбулось. Ввечері 13 вересня українська команда зійшла з літака в аеропорту міста Нижнєкамськ, наступного дня організатори провели для учасників змагань ознайомчі стрибки з літака Ан-28, а 15 вересня стартував перший неофіційний чемпіонат світу з парашутно-атлетичного багатоборства.

На жаль, у повному складі команди українці змогли взяти участь лише у плаванні на дистанцію 100м – саме ця вправа була розіграна першою зрання 15 вересня ще до церемонії офіційного відкриття змагань. Того ж дня по обіді учасники розіграли два тури стрибків на точність приземлення, наступного дня – ще три тури стрибків з турбогвинтового літака L-410 і легкоатлетичний крос. 17 вересня відбулось нагородження переможців і офіційне закриття змагань.

Як і очікувалось, перше місце за сумою очок в усіх трьох вправах посіла збірна команда Росії, на другому місці була команда Казахстану й на третьому – австрійці.”Баранки” за відсутнього учасника відсунули українську команду на шосте місце. Втім, це ніякої мірою не засмутило спортсменів, завдяки яким був врятований статус міжнародних змагань. А головне – в Мензелінську знову зустрілись друзі, спортивні шляхи яких вже не раз перетинались раніше.

Приємно було побачити в складі збірної команди Казахстану юніора Іллю Кітіна. Свої перші кроки у великий спорт Ілля зробив у 2011 році в Житомирі – на І Відкритому чемпіонаті Житомирської області з парашутного багатоборства – здобувши срібляну медаль у командному заліку.

Можна лише уявити, з яким здивуванням казахські спортсмени довідались, що з тих пір жодних змагань з парашутного спорту в Житомирській області не проведено, оскільки одуріла від власної безкарності «баба Рая» – директор Департаменту сім’ї, молоді та спорту Житомирської облдержадміністрації Раїса Гула – заявила, що знищить парашутний спорт, бо парашутисти мало шанують Партію Регіонів та губернатора Рижука. Натомість у Казахстані парашутним спортом опікується особисто президент Нурсултан Назарбаєв, а поїздки спортсменів на змагання оплачуються державним коштом…

І спортсмени, і судді були одностайні в своїх оцінках: перший неофіційний чемпіонат світу з парашутно-атлетичного багатоборства був проведений на найвищому рівні, а в 40-річній історії цієї дисципліни перегорнута нова яскрава сторінка. Незалежно від майбутнього рішення Міжнародної парашутної комісії FAI вирішено наступного разу провести міжнародні змагання з цієї дисципліни знову на аеродромі «Мензелінськ» і знову у вересні, але вже 2014 року.