Авіаспортцентр ім. Валентини Закорецької

Мені доводиться докладати значних зусиль, щоб не закохуватися в хоробрих дівчат. Це, мабуть, найяскравіший прояв їх божественності.

Наша епоха винятково бідна на хоробрість. Ця якість потрібна нам повсякчас – але якраз зараз надзвичайно мало говорять про цю якість, мало розуміють і, звісно, мало практикують.

Мабуть, певне табу на тему відваги, котре існує у сучасному людському середовищі, є похідним від табу на тему смерті; саме у невідворотності смерті можна черпати сили для боротьби з будь-яким страхом.

Тема хоробрості маргіналізується з двох боків. З одного боку, ми майже зжилися з тим уявленням, що середньостатистична людина ніби є боягузом від природи, і, начебто, не може з цим нічого зробити. І що ця капітуляція перед тремтінням – мовляв, ніби нормально. Нас неодмінно будуть засуджувати, якщо ми почнемо засуджувати легкодухість.

З іншого боку – на ютьюбах та інших сценах нашого суспільства театру ми повсякчас спостерігаємо нерозважливих молодиків, котрі ризикують власним життям і здоровʼям. В основному – без жодної користі для людей та себе, в основному – щоб чимось заповнити власне життя і все той же нудьгуючий ютьюб.
Результат – нас підштовхують до початкового висновку, що притомна людина уникатиме ризику за будь-яку ціну, а все інше – це «безумство хоробрих».

А де ж «хоробрість розумних», де ризик тверезих?

Людина не може бути людиною, якщо нездатна захистити свій розум і сумління від страху – якось так казав Фома Аквінський.

(Фото для привернення уваги. Можна сказати, все життя уникав стрибків з парашутом, але ось. Спасибі Авіаспортцентру ім. Валентини Закорецької).

Ігор ЛУЦЕНКО, журналіст, громадський діяч, засновник громадської ініціативи “Збережи старий Київ”