День пам’яті Валентини Закорецької

Валентина Закорецька

9 липня 2011 року на навчально-тренувальній базі Авіаспортивного центру імені Валентини Закорецької зібрались колеги та учні Валентини Миколаївни, щоби згадати цю неперевершену спортсменку та видатну людину в першу річницю її смерті.

Валентина Закорецька пішла з життя 9 липня 2010 року, пішла раптово та несподівано, полишивши по собі світлу пам’ять в серцях всіх, хто її знав. А знали її парашутисти всього колишнього Радянського Союзу – легендарну «Зяку», чиє їмя тричі заносилось на сторінки Книги рекордів Гіннеса.

Найтитулованіша парашутистка світу народилась у Луганську, там же вона й похована. Колишня «зірка» збірної команди Радянського Союзу з парашутного спорту, Валентина Миколаївна не меншої слави зазнала й як прекрасний тренер. У 80-ті роки минулого століття вона тренувала збірну команду України з парашутного багатоборства, а останні роки працювала тренером в єдиному державному закладі позашкільної освіти авіаційного профілю – Єнакіївському державному авіаційно-технічному спортивному клубі.

Совістю українського парашутизму називали Валентину Миколаївну її учні. Вона – ледь не єдина, хто протистояв тому корупційному безкраю, що оплутав парашутний спорт в Україні. Вона протестувала проти грошових поборів, якими аферисти від спорту обклали неповнолітніх вихованців Єнакіївського клубу, обурювалась торгівлею так званими «сертифікатами парашутиста», які запровадили шахраї з Товариства сприяння обороні України, закликала припинити знущання зі спортсменів та вимагання з них грошей. Серце Валентини Миколаївни не витримало, коли їй було тільки 63 роки…

Тож коли в Житомирі на території колишнього обласного аеропорту учні Валентини Миколаївна вирішили створити Авіаційно-спортивний центр, питання на честь кого його назвати навіть не виникло. Новий спортивний заклад тепер увічнює пам’ять про людину, яка довгі роки була взірцем порядності та професіоналізму.

На першу річницю смерті Валентини Миколаївни в Житомир на запрошення Авіаспортцентру приїхали її учні та колеги з Києва, Харкова й Луганська. Гості ділились спогадами, розповідали майбутнім парашутистам, що проходили підготовку до першого стрибка, про велику спортсменку, оглядали навчально-тренувальну та авіаційну базу.

Катерина Усова

 

Луганчанка Катерина Усова 15 років віддала парашутному спорту – парашутному багатоборству та класичному парашутизму – якими займалась під керівництвом Валентини Миколаївни. В дар від луганських парашутистів вона привезла в Авіаспортцентр оригінали методичних розробок і навчальних програм, підготовлених Валентиною Миколаївною, з її підписами.

 

 

 

 

Олексій Бунчик

 

 

Член Наглядової ради Авіаспортцентру ім. В.Закорецької Олексій Бунчик завершив свою військову кар’єру на посаді заступника начальника 95-го Учбового центру аеромобільних військ. За роки служби в Повітрянодесантних військах Радянського Союзу та Аеромобільних військах Збройних Сил України полковник Бунчик підготував понад мільйон десантників. А свої перші три стрибки з парашутом він виконав далекого 1966 року в Луганську під керівництвом юної Валі Закорецької, яка була його випусковим інструктором.

 

 

 

Валентин Плохой

 

 

Член Наглядової ради Авіаспортцентру ім. В. Закорецької, заслужений тренер України, рекордсмен світу Валентин Плохой (м.Харків) наприкінці 80-х років минулого століття «успадкував» від Валентини Миколаївни збірну команду України з парашутного багатоборства.   

 

 

 

19-річний Максим Слободян займається парашутним спортом з 14 років. Максим – це останній учень Валентини Миколаївни і один з двох юніорів-парашутистів, які ще залишились в Україні. Максим родом з Кривого Рогу, він – вихованець Єнакіївського державного авіаційно-технічного спортивного клубу, а нині – інструктор з парашутно-десантної підготовки Авіаспортцентру ім. В.Закорецької.

 

 

 

 

По завершенні офіційної частини гості та журналісти відправились на лінію стартового контролю – спостерігати, як перший крок у небо готується зробити нове покоління парашутистів.

 

Залишити коментар